Командир батальйону 47 окремої механізованої бригади «Маґура» Олександр Ширшин дав ексклюзивне інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Свобода Live».
Олександр Ширшин відомий заявою від 16 травня 2025 року, в якій розкритикував командування за «дебільні завдання» та марну втрату людей. Пізніше пояснював, що на Курщині та прикордонні він зіткнувся із завданнями, які за усіма ознаками були приречені на провал. За словами Ширшина, він зробив публічну заяву, бо непублічні звернення до командування майже всі були проігноровані. Генштаб ЗСУ пообіцяв розібратися. Минув місяць, і як нині заявляє сам Олександр Ширшин, за результатами службової перевірки його визнали «недисциплінованим».
– Розкажіть про себе. Відколи ви на війні? Які ви завдання виконуєте?
– 24 лютого 2022 року прийшов у 80-ту десанто-штурмову бригаду, звідки почав свій бойовий шлях.
Був командиром взводу, заступником командира роти, командиром роти, заступником командира батальйону і зараз командир батальйону.
– Зараз ви де виконуєте завдання? Так само прикордоння, як ви заявляли раніше?
– Так, ми на тому самому напрямку.
– В середині травня ви звинувачували командування в «дебільних завданнях» і марній втраті людей. В середині червня, буквально на цьому тижні, повідомили, що за результатами перевірки вас визнали «недисциплінованим». Що відбувалося у проміжку між цими двома подіями?
Я очікував на нормальну конструктивну розмову з боку Генштабу та іншого керівництва
– Багато всього сталося. Я очікував на нормальну конструктивну розмову з боку Генштабу та іншого керівництва.
Були люди, які зверталися, готові були, хотіли вирішити проблематику, яка у нас насправді дуже системна і дуже поширена в Збройних силах, і хтось цим продовжує займатися.
Але загалом ті, хто мали би це зробити, до кого було адресовано, враховуючи результати перевірки, про які я написав, складається відчуття, що не дуже хочуть вирішувати.
– А ви зараз можете сказати, до кого це було адресовано?
– Конкретну особу, я поки що називати не буду, але, знову ж таки, задачі приходять від вищого командування, спускаються нижче, і, відповідно, до командування були зроблені звернення, неодноразові, з оцінкою обстановки, з усім необхідним, з аргументацією, але чомусь не чули.
– Ви також у своїй заяві повідомили, що ви написали рапорт на звільнення. Чи задовільнили його?
– Це рапорт на усунення мене від посади, враховуючи, що я більше не в змозі виконувати такі задачі в цих умовах. Рапорт на даний момент не задовільнили, я очікую рішення, продовжую виконувати обов'язки. Я перебуваю безпосередньо при управлінні батальйоном.
– А що сказали, будуть вас знімати з посади чи ні? Чи це для вас зараз теж інтрига?
– Не те, щоб інтрига. Я очікую.
– Ви в одному зі своїх дописів заявили, що коли ви були на Курщині, а також на прикордонні, ви стикалися із завданнями, які за всіма ознаками були приречені на провал і спричиняли невиправдану втрату людей. Ви також говорили, що згодом розповісте деталі цих, як ви казали, «дебільних завдань». Ви можете зараз розкрити хоч якісь деталі, навести приклади, про що конкретно йдеться?
Все зводилось до того, що це, на мою думку, було якимось таким політичним рішенням
– В першу чергу, це планування. Не було достатньо оцінено ворога, недостатня оцінка була наших сил та засобів. Співвідношення не давало можливості успіху.
Другий момент – це питання забезпечення, умови логістики, можливості евакуації.
Потім обстановка, яка вже складалась безпосередньо на полі бою, вона свідчила про те, що неможливо подальше виконання задуму, неможливо досягти цілей.
І врешті все зводилось до того, що це, на мою думку, було якимось таким політичним рішенням – ми маємо щось показати, а це щось не давало нам жодних переваг.
– Ви зараз говорите про курську операцію?
Всьому світу ми показали, що можемо воювати на території ворога
– Це про певні частини цієї операції, які вже були навесні. Загалом, що стосується курської операції, на перших етапах я її підтримував. Це було необхідно, і я думаю, що всьому світу ми показали, що можемо воювати на території ворога, причому потужного, сильного, великого ворога.
Ми показали хороший результат, як Збройні сили. Але є моменти, коли щось йде не так, і треба змінювати свої підходи, свою тактику, і необхідно десь зупинятися, маневрувати, ухвалювати трошки інші рішення.
І от ми дійшли в якийсь момент до того, що нам необхідно зманеврувати, можливо, змінити напрямок, можливо, перемістити наші позиції, можливо, обрати якісь інші рішення. Але ми цього не робили, що призводило до безглуздих втрат.
Якщо порівняти витрати, які на це пішли, і результати, то я думаю, що це математично дуже легко оцінити.
– Коли, за вашими спостереженнями, Україна мала ухвалювати якісь кардинально інші рішення і не продовжувати курську операцію в тому вигляді, в якому вона тривала до цього?
– Що стосується мене особисто, мого батальйону, то це почалося десь навесні.
Я не буду говорити про інші моменти, можливо, це було раніше, але що стосується нашого батальйону, це весна.
– Можете описати, що відбувалося з вами, коли ви зробили свою заяву? Ви зробили дуже гучну, публічну заяву. Я бачила низку звернень від окремих військовослужбовців, підрозділів, де вас засуджували. Мовляв, ви виносите сміття з хати, працюєте на користь Росії. Я також бачила дописи військовослужбовців, які вас підтримували і казали, що якось некомфортно взагалі-то жити зі сміттям у хаті. Чи відчували ви якийсь тиск на себе у зв'язку з тим, що ви вийшли в публічний простір?
Якщо ми хочемо перемоги, ми маємо змінювати наші підходи з кількісних на якісні
– Я до цього трошки простіше ставлюся. Можливо, це можна трактувати як якийсь тиск, але для мене було важливо, щоб ми могли хоча б почати досягати певних змін.
Якщо ми хочемо досягати результатів, якщо ми хочемо перемоги, ми маємо змінювати наші підходи з кількісних на якісні. На жаль, чомусь нами обрана тактика, така як у пі****ів (армія Росії – ред.), і ми намагаємось їх якимись кількісними показниками піхоти, засобів тиснути, але у нас немає стільки ресурсу. І відповідно цих змін поки що немає.
З мого боку були звернення. Звертався в бригаду, офіційно, неофіційно. Були комісії, яким я пояснював, це зафіксовано.
Незважаючи на те, що мною було багато чого сказано, написано, зафіксовано, чомусь це не бачать, не чують. І потім роблять такі заяви, що начебто я істерично вийшов в ефір, на весь світ підняв проблеми незрозуміло з чого.
– До речі, ви зараз, коли виходите в ефір, ви вперше це робите, ви не боїтеся, що вас за це покарають?
– Що мені боятись, коли я вже стільки років перебуваю на війні?
– Після проведення перевірки робоча група Генштабу дійшла, як ви теж вказали в своєму дописі, неочікуваного висновку і визнала вас недисциплінованим. Що для вас передбачає це зауваження?
– Це зауваження. Воно не передбачає жодних грошових стягнень чи пониження на посаді. Якщо візьмемо цивільне життя, коли вас зупинили на машині і поліцейський вам виписав попередження.
Тобто це попередження, що наступного разу буде гірше. Але проблема в тому, що це було зроблено несправедливо. Навіть зазначені причини, чому так зроблено, вони не відповідають дійсності.
– І що ви будете з цим робити далі?
– Побачимо (посміхається).
– Мені здається, ви так і в своїх постах писали: «Добре, продовжуємо». Що ви збираєтесь продовжувати?
Я хочу, щоб ми в майбутньому не приходили до подібних критичних ситуацій
– Моя ціль – досягнути змін. І не просто, щоб ми поговорили, замазали, закрили це питання, як це зазвичай робиться. Я хочу, щоб ми в майбутньому не приходили до подібних критичних ситуацій. Тому що, наскільки мені відомо, це не поодинокий випадок, не тільки зі мною стався, але це розповсюджено по всіх Збройних силах.
Я ж кажу, ми маємо змінювати наші підходи з кількісних на якість.
– Можете перерахувати, яких конкретно змін ви вимагаєте?
– Це питання управлінських змін. Що стосується постановок завдань, що стосується оцінки обстановки, що стосується планування необхідних попередніх заходів, створення відповідних умов, це стосується ухвалення рішень. Тобто це межі відповідальності. Це стосується відновлення, це стосується підготовки піхоти, це стосується комплектації. Тобто питань насправді багато. В мене вони частково викладені.
На сьогодні ми мали розмову з Генеральним штабом, де я частину з цих питань озвучив. Не знаю, що вони будуть з цим робити, тому що в мене є певні сумніви.
– Тобто вас викликали на засідання Генерального штабу?
– 20 червня був круглий стіл, назвімо це так, по відеозв'язку, де мені дали слово. І я частину проблематики описав.
– А до цього вас визнали недисциплінованим, а потім запросили на засідання Генерального штабу?
– Десь так.
– Публічно ви отримали зауваження, вас визнали недисциплінованим. А що вам говорили непублічно?
Були прохання з певними натяками, що буде гірше, якщо я не видалю пост
– Я стикнувся з різним. Є ті, хто готові були підтримувати, запросили моє бачення, що саме сталося. Це люди з доступом до інформації, яку ми маємо у війську.
Були люди, які теж намагалися, скажімо так, захищати, публічно і непублічно. Говорили, що можу розраховувати на їхню підтримку.
Були на початку прохання з певними натяками, що буде гірше, якщо я не видалю пост, тобто стикався з різними моментами, але я не хочу це просто так лишати.
Якщо це вже набрало такий резонанс, нам треба пробувати ці зміни просувати. Якщо ми не будемо змінюватися, не будемо робити висновків, не будемо трансформовуватись, ми помремо. А я вважаю, що ми занадто велику ціну заплатили для того, щоб просто так здохнути.
– Ви звинуватили також командування в марній втраті людей. Скільки ваш підрозділ втратив людей, і ці втрати ви вважаєте марними?
Спробуйте їм пояснити, чому загинув їхній чоловік, брат, син, батько
– Я ніколи за час війни не озвучую наші втрату. Але для мене кожна болюча. Особливо найбільше вона відчувається, коли ти командир роти, коли ти кожного знаєш особисто, і я знаю, що це таке. Коли ти спілкуєшся з родичами. Спробуйте їм пояснити, чому загинув їхній чоловік, брат, син, батько. Особливо, коли задача була такого рівня, і такої якості, як ми отримали. Є втрати, які ми можемо вважати виправданими, незважаючи на те, що це все одно люди, і це все одно боляче.
А є такі втрати, на жаль... Коли застосування тих чи інших сил (людей, техніки), могло б призвести до набагато кращого результату.
– Ви публічно озвучили і проговорили проблеми в армії, а у відповідь на це ви отримали зауваження, що ви, мовляв, недисциплінований. Правильно?
– Саме так.
– У вас не опускаються руки після цього?
– Мене, мабуть, батьки все життя вчили працювати попри – незважаючи на будь-які складнощі, неприємності і тому подібне. Тому я вважаю, що у нас попереду є набагато вища мета. І, мабуть, це мені дає якусь надію і мотивацію, і допомагає продовжувати.
Форум